Ісемід 412 мг, 30 таблеток, Ceva Sante Animale купити в Україні

Коричневі
таблетки довгої форми, з роздільною борозенкою посередині.

склад
100 г продукту містять діючу речовину (г):
торасемід - 0,971.
допоміжні речовини: моногідрат лактози, мікрокристалічна целюлоза, повідон K30, ароматизатор свинини штучний, пресований цукор, кросповідон, магнію стеарат.
Ісемід випускають у трьох дозуваннях:
таблетка масою 103 мг (містить торасемід – 1,0 мг);
таблетка масою 206 мг (містить торасемід – 2,0 мг);
таблетка масою 412 мг (містить торасемід – 4,0 мг).

Фармакологічні властивості
ATC-vet Класифікаційний код: QC03CA04 Торасемід.
Торасемід відноситься до класу петлевих діуретиків піридин-3-сульфонілсечовини, так званих високоякісних діуретиків. Торасемід має хімічну структуру подібну до петлевих діуретиків, таких як фуросемід і блокаторів Cl-каналів.
Основним місцем дії торасеміду є товста висхідна частина петлі Генле, де він взаємодіє з Na+-K+-2Cl-котранспортером, локалізованим у просвітній мембрані (сечовому боці), та блокує активну реабсорбцію натрію та хлориду. Тому діуретична активність торасеміду краще корелює зі швидкістю виведення торасеміду із сечею, ніж із концентрацією в крові.
Оскільки висхідна частина петлі Генле непроникна для води, інгібування руху Na+ і Cl- з просвіту в інтерстиціальний простір збільшує концентрацію іонів у просвіті та утворює гіпертонічний медулярний інтерстицій. Отже, реабсорбція води зі збірної протоки пригнічується, і об'єм води на стороні просвіту збільшується.
Торасемід викликає значне дозозалежне збільшення потоку сечі та виведення натрію та калію із сечею. Торасемід має більш сильну діуретичну дію, ніж фуросемід.
У собак після одноразового введення 0,2 мг торасеміду на 1 кг маси тіла середній загальний коефіцієнт очищення становив 22,1 мл/год/кг із середнім об'ємом розподілу 166 мл/кг та середнім кінцевим періодом напіввиведення приблизно 6 годин. Після прийому внутрішньо 0,2 мг торасеміду/кг маси тіла абсолютна біодоступність становить приблизно 99% за даними концентрації в плазмі за часом і 93% за даними концентрації в сечі за часом.
Застосування торасеміду після годування на 37% збільшило AUC-∞ торасеміду та трохи сповільнило Tmax, проте максимальні концентрації (Cmax) після застосування до та після годування приблизно однакові (2015 мкг/л проти 2221 мкг/л відповідно). Крім того, сечогінний ефект торасеміду приблизно однаковий при застосуванні торасеміду до та після годування. Отже, ветеринарний препарат можна застосовувати до та після годування.
У собак зв'язування з білками плазми становить 98%.
Значна частина дози (близько 60%) виводиться із сечею у незміненому вигляді вихідної речовини. Частка торасеміду, що виділяється із сечею, приблизно однакова при застосуванні до або після годування (61% проти 59% відповідно).
У сечі виявлено два метаболіти (делакільований та гідроксильований метаболіти). Вихідна речовина метаболізується печінковим цитохромом P450 сімейств 3A4 та 2E1 та меншою мірою 2C9.
Не спостерігається накопичення торасеміду після перорального прийому один раз на добу протягом 10 діб, незалежно від дози (від 0,1 до 0,4 мг/кг), навіть якщо спостерігається незначна пропорційність дози.

Для лікування
собак при застійній серцевій недостатності, включаючи набряк легень.

Дозування
Перорально, самостійно чи з кормом.
Рекомендована початкова/підтримуюча доза становить від 0,13 мг до 0,25 мг торасеміду на 1 кг маси тіла 1 раз на добу.
При помірному чи тяжкому набряку легень цю дозу можна збільшити до максимальної дози 0,4 мг торасеміду на 1 кг маси тіла 1 раз на добу.
Дози 0,26 мг торасеміду на 1 кг маси тіла та вище слід застосовувати протягом не більше 5 днів. Після закінчення цього періоду дозу слід зменшити до підтримуючої дози, а собаку повинен оглянути ветеринарний лікар.
У наступній таблиці дозування показано схему коригування дози в межах рекомендованого діапазону доз від 0,13 мг до 0,4 мг торасеміду на 1 кг маси тіла на добу:

Дозування слід коригувати, звертаючи увагу на функцію нирок та електролітний стан. Після того, як ознаки застійної серцевої недостатності куповані та стан собаки стабілізується, лікування слід продовжувати в найнижчій ефективній дозі, якщо потрібна тривала терапія з використанням торасеміду.
Таблетки слід згодовувати самостійно або змішувати з невеликою кількістю корму, жививши його собаку безпосередньо перед основним годуванням.

Протипоказання
Не застосовувати під час вагітності та годування груддю.
Не застосовувати собакам, які мають ниркову недостатність.
Не застосовувати у випадках зневоднення, гіповолемії чи гіпотензії.
Не застосовувати одночасно з іншими петлевими діуретиками.
Не застосовувати у разі підвищеної чутливості до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин.

Побічне
дія
Після застосування препарату в рекомендованих дозах, може спостерігатися ниркова недостатність, підвищення ниркових показників у крові, концентрація в крові та зміни рівня електролітів (хлоридів, натрію, калію, фосфору, магнію, кальцію), епізодичні шлунково-кишкові ефекти, такі як сухість слизової оболонки ротової порожнини, оборотне підвищення зниження питомої маси сечі та збільшення рН сечі. Початкова/підтримуюча доза може бути тимчасово збільшена, у разі збільшення набряку легень, тобто досягнення стану альвеолярного набряку
.
Не застосовувати під час вагітності та
лактації
.
Фетотоксичний та матернотоксичний ефект спостерігався під час лабораторних випробувань торасеміду на підлогах та кроликах у токсичних для матері дозах. Одночасне
застосування
петлевих діуретиків та нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) може призвести до зниження натрійуретичної реакції.
Одночасне застосування цього ветеринарного засобу з нестероїдними протизапальними засобами, аміноглікозидами або цефалоспоринами може підвищити ризик нефротоксичності та/або ототоксичності цих лікарських засобів.
Торасемід може антагонізувати дію пероральних гіпоглікемічних засобів.
Торасемід може підвищити ризик алергії на сульфаніламіди.
При одночасному застосуванні цього ветеринарного засобу з кортикостероїдами наслідки втрати калію можуть посилюватись.
При одночасному застосуванні цього ветеринарного засобу з амфотерицином може спостерігатися підвищений потенціал нефротоксичності і посилення електролітного дисбалансу.
При одночасному застосуванні торасеміду з дигоксином не повідомлялося про фармакокінетичну взаємодію; але гіпокаліємія може посилювати викликані дигоксином аритмії.
Торасемід може знизити нирковий висновок саліцилатів, що призводить до підвищення ризику токсичності.
Слід бути обережними при застосуванні торасеміду з іншими препаратами, що сильно зв'язуються з білками плазми. Оскільки зв'язування з білками сприяє нирковій секреції торасеміду, зниження зв'язування через заміну другим препаратом може бути причиною резистентності до діуретиків.
Одночасне застосування торасеміду з іншими речовинами, що метаболізуються цитохромом P450 сімейства 3A4 (наприклад: еналаприл, бупренорфін, доксициклін, циклоспорин) та 2E1 (ізофлуран, севофлуран, теофілін) може знизити їх виведення з системного кровообігу.
Ефект антигіпертензивних ветеринарних засобів, особливо інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), може посилюватись при одночасному застосуванні з торасемідом.
Спеціальні застереження
У собак з набряком легень у фазі загострення, які потребують негайного лікування, слід розглянути питання про використання ін'єкційних препаратів перед початком пероральної терапії діуретиками.
Функцію нирок (вимір вмісту сечовини та креатиніну в крові, а також співвідношення білка в сечі: креатинін (UPC)), стан гідратації та електролітний стан сироватки крові слід контролювати до та під час лікування через регулярні проміжки часу відповідно до оцінки користі та ризику, проведеної лікарем. Діуретична реакція на торасемід з часом може посилюватися при повторному застосуванні, особливо при дозах понад 0,2 мг/кг/добу; тому слід розглянути можливість частішого моніторингу.
Торасемід слід з обережністю застосовувати при цукровому діабеті. Рекомендується моніторинг глікемії у тварин, хворих на цукровий діабет, до та під час застосування препарату. У собак з наявним електролітним та/або водним дисбалансом це слід виправити перед лікуванням торасемідом.
Оскільки торасемід посилює спрагу, собаки повинні мати вільний доступ до питної води.
При втраті апетиту та/або блювоти та/або млявості або при коригуванні лікування слід оцінити функцію нирок (сечовина та креатинін крові, а також співвідношення протеїн: креатинін (UPC) у сечі).
У ході клінічних польових випробувань ефективність Ісеміду була продемонстрована при застосуванні для першочергового лікування. Перехід лікування з альтернативного петлевого діуретика в цей ветеринарний препарат не оцінювався, і така зміна повинна здійснюватися лише на основі оцінки співвідношення користь/ризик, проведеної відповідальним лікарем ветеринарної медицини.
Нешкідливість та ефективність препарату не оцінювалися для собак масою тіла менше 2,5 кг. Для цих тварин слід призначати Ісемід тільки згідно з оцінкою співвідношення користь/ризик відповідальним лікарем ветеринарної медицини.
Таблетки ароматизовані.
Спеціальні застереження для осіб та обслуговуючого персоналу
Цей ветеринарний засіб може спричинити посилене сечовипускання, спрагу та/або шлунково-кишкові розлади та/або гіпотензію та/або зневоднення при ковтанні. Будь-які частково використані таблетки слід повернути в блістерну упаковку, а потім в оригінальну коробку, щоб запобігти доступу до них дітей. У разі випадкового прийому внутрішньо слід негайно звернутися до лікаря та показати лікареві листівку-вкладку або етикетку.
Цей ветеринарний лікарський засіб може спричинити реакції гіперчутливості (алергії) у осіб, чутливих до торасеміду. Людям з підвищеною гіперчутливістю до торасеміду, сульфонамідів або будь-якої допоміжної речовини слід уникати контакту з ветеринарним лікарським засобом. При появі симптомів алергії слід негайно звернутися до лікаря та показати лікарю листівку чи етикетку. Після роботи із продуктом слід ретельно вимити руки з милом.

Форма випуску:
Таблетки, вагою по 103, 206 чи 412 мг у блістерах по 30 чи 90 штук, у картонних коробках.

Зберігання
Зберігати окремо від продуктів харчування та кормів у недоступному для дітей місці при температурі від 5 до 25 °С.

Термін придатності –
4 роки.
Рекомендовано відпустку препарату за рецептом лікаря ветеринарної медицини.

Для застосування у ветеринарній медицині!